Координати: 48°55′30.83″ пн. ш. 24°43′24.51″ сх. д. / 48.92523° пн. ш. 24.72348° сх. д. / 48.92523; 24.72348

Івано-Франківськ (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станція Івано-Франківськ

Ходорів — Хриплин
Івано-Франківськ — Стрий
Львівська залізниця
Івано-Франківська дирекція
м. Івано-Франківськ

48°55′30.83″ пн. ш. 24°43′24.51″ сх. д. / 48.92523° пн. ш. 24.72348° сх. д. / 48.92523; 24.72348
Дата відкриття 1 вересня
Рік відкриття 1866 (158 років)
Попередня назва Станиславів, Stanisławów, Stanislau
Тип пасажирська
Колій 8
Платформ 3
Тип платформ(и) 1 бічна та 2 острівні
Форма платформи пряма
Вулиця Привокзальна
Пересадка на тролейбус: №№ 2, 3, 6, 8

автобуси: №№ 21, 22, 23, 24, 27, 28, 30, 37, 40, 41, 44, 48

Відстань до Києва, км через Львів (маршрутом через Здолбунів або Жмеринку) від 699 до 748;
через Стефанешти — 749
Відстань до Львова, км 141
Відстань до Чернівців, км 126
Код станції 388404 ?
Код «Експрес-3» 2218200 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Камера схову Оформлення багажу
Супутні послуги Автобус Таксі Кафе Таксофон Ресторан
Мапа
Івано-Франківськ. Карта розташування: Івано-Франківська область
Івано-Франківськ
Івано-Франківськ
Івано-Франківськ на Вікісховищі

Іва́но-Франкі́вськ — головна вузлова залізнична станція Івано-Франківської дирекції Львівської залізниці, розташований на перетині двох ліній Ходорів — Хриплин та Івано-Франківськ — Стрий.

Історія

[ред. | ред. код]

Залізничний вокзал Львівсько-Чернівецько-Ясської залізниці у місті Станиславові (нині Івано-Франківськ) побудований у 1866 році[1]. Ця дата зафіксована на металевих стовпах на пероні станції. Минуло ще три роки, як перший поїзд пройшов через Харків, а ще через рік залізничним вузлом став сам Київ (на той момент губернське місто)[2].

У будівництві вокзалу були використані елементи мавританського стилю: вузькі напівкруглі вікна, ребристі колони.

1 вересня 1866 року поїзд із декількома сотнями галичан виїхав зі Львова до Чернівців. Цей рейс тривав 12 годин, і майже на годину (точніше 47 хвилин) поїзд зупинявся у Станиславові.

Вже на початку 1890-х років Станиславів став залізничним вузлом, колії від якого розходились у п'яти напрямках: до Львова, Чернівців — Ясси (1866 – 1869), Стрия (1875), Гусятина (1884), Вороненко (1891).

Залізничний вокзал увійшов в історію електрифікації міста як перша споруда, яка була освітлена електричними лампами. Роботи з електрифікації проводила відома німецька фірма «Сіменс і Гальске», перші лампи на вокзалі засвітились 13 січня 1897 року.

У 1904 році міська дирекція залізниці знову звернулась до міністерства з питанням про розширення вокзалу. Роботи з перебудови вокзалу були розпочаті навесні 1903 року та закінчені у 1906 році під керівництвом віденського інженера будівництва пана Є. Балдішу. Одночасно поруч із вокзалом будувався будинок залізничної пошти, який у кінці 1905 року був зданий в експлуатацію. Після перебудови вокзалу його вестибюль мав висоту 20 м, в основі 20,5×14,3 м, довжина фасаду 200 м.

Вокзал побудований із цегли в стилі неоренесанс. У плані має форму, яка наближається до сильно витягнутого прямокутника. Архітектурним акцентом споруди є великий купол, який видніється з різних точок міста. В перші десятиліття після зведення над куполом була скульптура крилатої богині, яка з часом була втрачена та так і не відновлена досі.

У 1999 році проведена реконструкція головної будівлі вокзалу, посадкових платформ, привокзальної площі. Після цього вокзал набув сучасного та естетичного вигляду. Вокзал був наново відремонтований ззовні, відновлені інтер'єри, розширені та вистелені новою тротуарною плиткою посадкові платформи, встановлені сучасні світильники.

Будівля розташована за приблизно за 600 м на схід від вулиці Грушевського та на північ від вулиці Богдана Лепкого, що є межею історико-архітектурного заповідника Івано-Франківська.

На перон вокзалу виходили: цісар Франц Йосиф I, відомий композитор Микола Лисенко, звитяжці польські, румунські, німецькі, українські.

У 1930-ті роки з вокзалу можна було без пересадок дістатися до Відня та Берліна.

Пасажирське сполучення

[ред. | ред. код]

Івано-Франківськ є транспортним хабом, де є можливість здійснити пересадку на міжміські та приміські автобусні лінії до Карпат або за кордон. Станція Івано-Франківськ щоденно приймає і відправляє поїзди, які є в Івано-Франківську кінцевим пунктом призначення, а також транзитні поїзди. Усі пасажирські поїзди (крім групових замовлень), які прямують через Івано-Франківськ, мають на станції тривалі зупинки[3].

Поїзди приміського сполучення прямують у напрямках на:

У 2006 році курсував рейковий автобус PESA Bydgoszcz за маршрутом Львів — Ворохта, який доїжджав до Львова за півтори години, проте згодом був скасований.

Вранці приміські поїзди до станцій Яремче та Стрия чекають прибуття швидкого поїзда із Києва й таким чином забезпечується пересадка пасажирів.

Поїзди далекого сполучення курсують до станцій:

З 11 грудня 2016 року курсував поїзд до Миколаєва через Білу Церкву, Імені Тараса Шевченка, Апостолове, Херсон (скасований через російське вторгнення в Україну, а також поїзди до станцій Миколаїв, Новоолексіївка, Херсон, Маріуполь).

До 2011 року курсував пасажирський поїзд № 675/676 сполученням Шепетівка — Івано-Франківськ[4].

До 18 березня 2020 року курсували поїзди сполученням Львів — Рахів, Чернівці — Львів — Ковель, в складі яких були вагони із загальними місцями.

Швидкісні та регіональні поїзди:

ДПКр-2 «Обрій»-001 сполученням Чернівці — Львів на станції Івано-Франківськ

У 2018 році вокзал станції Івано-Франківськ увійшов у топ-10 найбільш завантажених вокзалів України, який обслужив 1,6 млн пасажирів у далекому сполученні (із них посадка — 823,3 тис. /висадка — 830,4 тис. пасажирів)[7].

11 грудня 2022 року на вокзалі станції Івано-Франківськ впорядковані стенди із розкладом руху поїздів. Раніше інформація про маршрути поїздів містила виправлення у вигляді наліпок. Деякі дані були нечитабельними, що створювало незручності для пасажирів. Відтепер, всі рядки з інформацією про рейси поїздів та час відправлення/прибуття оновлено та приведено до єдиного стандарту[8].

Туристичний потенціал

[ред. | ред. код]

Донедавна вокзал був для більшості туристів та гостей міста вікном у Карпати, хоча останнім часом значна частина туристів обирає варіант без пересадок: прямим пасажирським поїздом Київ — Ворохта, що зупиняється у Франківську, або ж поїздом № 357/358 «Гуцульщина» сполученням Київ-Пасажирський — Рахів, який прямує через Коломию, а не Івано-Франківськ.

Див. також

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Інформація сайту ivfrankivsk.if.ua. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 10 травня 2010.
  2. ↑ www.stanislaw.in.ua. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  3. ↑ Розклад руху поїздів далекого та приміського сполучення по станції Івано-Франківськ. poizdato.net.
  4. ↑ Надлишкової залізничної інфраструктури не буває. traffic.od.ua. Процитовано 22 серпня 2022.
  5. ↑ Регіональний експрес Львів — Чернівці. Архів оригіналу за 3 жовтня 2015.
  6. ↑ «Укрзалізниця» скасувала розрекламований поїзд до Івано-Франківська. tsn.ua. 29 липня 2016. Архів оригіналу за 30 липня 2016. Процитовано 30 липня 2016.
  7. ↑ Топ-10 найбільш завантажених вокзалів України у 2018 році. Економічна правда. 1 березня 2019. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 24 березня 2019.
  8. ↑ На вокзалі Івано-Франківська спростили життя пасажирам: про що йдеться. rbc.ua. Процитовано 15 грудня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Івано-Франківськ Це незавершена стаття про Івано-Франківськ.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Залізничний транспорт Це незавершена стаття про залізничний транспорт.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Івано-Франківськ_(станція)&oldid=43320428